MY PLANET MY PLANET

цікавий сайт для всієї родини


ПІВЕНЬ 2017


 
Фонові малюнки для робочого столу

Крадений віл

українська народна казка


Мав чоловік сина. Виріс парубійко та такий собі легінь, хоч картину із нього малюй, а до роботи щось не дуже квапиться.

Якось питає в нього батько:

— Чи не пора, синку, за якесь діло братися?

А той стоїть і чухає потилицю:

— Та не знаю, тату, за що й братися...

— Гаразд, — озвався батько. — Підемо по світу, поглянемо, як інші живуть. Може, й тобі якась там робота до серця припаде.

Ішли вони, йшли, вже й назад вернули, коли дивляться — під лісом віл пасеться.

— Я цього вола вкраду! — каже тоді син.

— Що ж, — зітхає батько, — то кради...

Зловив син вола, взяв на налигач і привів.

— Жени його додому. А я в село загляну — знайомого провідаю... — сказав йому батько.

Повернувся пізно, але ще того дня зарізали бика і зварили багату вечерю. Син затулив ряднами всі вікна, аби хтось не підглянув, і аж потому сів до столу.

— Стривай, — каже батько. — Спершу собі поміряємо шиї. Побачимо, хто ліпше з нас погладшає.

Поміряли шиї, взялися за їжу. Батько — той їсть повагом, наче у гостях, а син поспішає, немов на пожежу. Загавкає собака, а він усе мерщій ховає до комори. І вночі не спав: весь час йому здавалося, що хазяїн вола об'явився.

Через місяць того вола з'їли. Повеселішав парубок.

— Ану, сину, — каже тоді батько, — поміряємо шиї.

Поміряли. У батька шия на два пальці більша, а в сина — тонша стала.

— Це тому, чоловічку, що ти крадене їв! — сміється з нього батько.

— А ви хіба купували, тату? — дивується син.

— Еге, я їв своє, тому і погладшав, — примружив старий очі. — Пам'ятаєш, я в село заходив? Це тоді хазяїну я за вола односив гроші.

Син аж вирячився з дива.

— Ну, сину, — каже батько, — то, може, знову підеш вола красти?

— Ні, хай йому всячина! — сказав син. — Більше не буду красти. Радше піду волами землю орати та хліб сіяти.