MY PLANET MY PLANET

цікавий сайт для всієї родини




 
Фонові малюнки для робочого столу
Михайло Стельмах

Що посієш, те й пожнеш

(за мотивами болгарської народної казки)

казка у віршах

 

Хитрий лис, щербатий лис

Уночі у клуню вліз,

Нишком виліз на драбину,

А з драбини — на бантину, —

Курку — хап! — і у торбину...

Курка чує, що біда

Курка в крик: «Кудах! Ку-да?!»


У цю пору коло хати

Бігав наш Рябко вухатий.

Крик почув Рябко — і вмить

Рятувати курку мчить.

Лис злякався — скік з драбини,

А вона йому на спину, —

Прищемила хвіст, торбину.

З-під драбини вирвавсь лис,

А Рябко його — за хвіст.

Лис на вулицю як двине,

Кинув курку і торбину,

Лис — в городи, у жита,

А Рябко вчепивсь в хвоста:

— Я тебе провчу як треба!

Буде, лисе, комір з тебе! —


Як рвонеться злодій-лис —

Хвіст — в Рябка, а лис — у ліс...

І голодний, і безхвостий

Чеше лис до вовка в гості.

Вовка він не раз дурив,

На дурничку їв і пив;

Насміхаючись над вовком,

Крав м'ясце у нього ловко.


От до вовка лис помчав,

На порозі

У знемозі

Лис упав.

Чує: пахне в хаті м'ясо,

Пахнуть смажені ковбаси:

— Любий вовчику-браток,

Дай мені м'ясця шматок...

Знаю, друже, твою ласку, —

Принесеш мені ковбаску!..


Обізвався з хати звір:

— Утікай, поганцю, в бір.

Я узнав твою натуру —

Оббілую зараз шкуру! —

Лис підвівся, застогнав,

Лис поволі почвалав,

І голодний, і безхвостий.


— Ну, куди б звернути в гості?

До ведмедя б взяти вбік? —

Так у нього ж вкрав щільник...

Може, кізку навістити? —

Так поїв у неї діти.

В кабана ж вкрав порося,

А у гусоньки — гуся...

Не підеш нікуди в гості! —

йде і стогне лис безхвостий.


Стрівся лис із горобцем:

— Нагодуй мене хлібцем! —

А горобчик — хлопчик щирий —

Виніс лису хліба й сиру.

З'їв усе до крихти лис,

В горобцеву хату вліз,

І, горобчику на диво,

Випив лис барилко пива

Та й питає горобця:

— Де дістав хлібця, пивця? —

Горобець говорить лису:

— Засівав я коло лісу

І пшеницю, і ячмінь,

І ти, лисе, красти кинь,

Та почни орати ниву —

Буде в тебе хліб і пиво. —

Гірко лис зітхнув: — Ох, ох!..

Будемо трудитись вдвох.


Надійшла пора орати,

Орачів зве сонце з хати.

Вийшли лис і горобець —

І на поле навпростець.

Горобець оре як треба.

Лис очей не зводить з неба,

Далі каже горобцю:

— Бачиш хмару чорну цю?

В ній дрімає блискавиця,

Що вбиває звіра й птицю.

Я піду вклонюся їй:

«Нас з горобчиком не вбий!» —

Лис мерщій побіг в долину,

А смерком ліском тюпком —

На вечерю із пивком

Та й горобчику — хвалиться:

— Стримав хмару й блискавицю! —

Бреше лис і їсть за трьох

Та за пивом ходить в льох.


А горобчик каже лису:

— Все зорав я коло лісу,

Завтра висієм зерно,

Ну, вже й спать пора давно.

Горобець прокинувсь вранці,

Лис хропів ще на лежанці,

Ледве-ледве лис устав,

Похмелятися почав.

Горобець кричить на лиса:

— Чуєш, лисе, не барися,

А берися за мішки —

І на поле навпрошки... —

От горобчик сіє просо,

Лис на небо блима косо.

Далі каже горобцю:

— Бачиш хмару сизу цю?

Бачиш, небо все вкриває,

Нас з тобою повбиває.


Я піду вклонюся їй:

«Нас з горобчиком не вбий». —

Лис мерщій побіг в долину.

Під кущем проспав всю днину,

А смерком ліском тюпком —

На вечерю із пивком.

В хату лис зі сміхом лізе:

— Одвернув я хмару сизу! —

Бреше лис і їсть за трьох

Та за пивом ходить в льох.

А горобчик каже лису:

— Вже засіяв коло лісу.

Буде просо в нас, ячмінь,

Буде все! Цвірінь-цвірінь! —

Проминуло днів доволі,

Горобець трудився в полі,

Лис вовтузився в дворі

Й пив од ранку й до зорі.

В лиса очі аж заплили,

Лис ходив в здоров'ї, в силі,

Тільки в лиса у жнива

Розболілась голова.


— Так гуде, немов дуплянка *, —

Не піду я жати зранку.

А в полудень виглядай —

Вийду я збирать врожай.

Лис розлігся у кімнаті,

Горобець йде в поле жати,

До зорі маленький жав,

Лис до ночі пролежав.

Звіз горобчик з поля жито.

— Лисе, будем молотити! —

І зітхнув ледачий лис:

— Та... змолотимо колись. —

І розсердився горобчик,

З огорожі вирвав стовпчик:

— Як не кинеш, лисе, лінь,

Я тобі — цвірінь-цвірінь! —

Не дам хліба, не дам пива,

За роботу, лисе, живо!


Лис зітхнув, поліз на стіг,

А якраз вітрець пробіг.

Лис зрадів і каже з стогу:

— Вийшла буря на дорогу,

Буря нам розвалить стіг.

Я спиню її! Побіг! —

Лис мерщій побіг в долину.

Під кущем проспав всю днину,

А смерком ліском тюпком —

На вечерю із пивком.

В хату лізе лис, мов фура:

— Одвернув я, — каже, — бурю! —

Бреше лис і їсть за трьох

Та за пивом ходить в льох.


А горобчик гордовито:

— Змолотив я, лисе, жито,

Наносив зерна засік —

Хватить нам на цілий рік!

— От і добре, — лис говорить, —

Оженюсь я, пташко, скоро.

Переїду в інший край,

То поділимо врожай.

Просто будемо ділити:

Ти маленький, я — великий,

Дев'ять часток — візьму я,

А десята вже — твоя...

— Це грабіж! — горобчик каже. —

Забирайся з хати, враже! —

Лис очима люто — блим.

— Сам втікай, бо зараз з'їм!


Зажурилася пташина,

Вийшла з хати на стежину,

І стежина повела

Пташку прямо до села.

Йде горобчик і ридає,

Наш Рябко його стрічає:

— Хто тебе зобидив так?

Я його зітру на мак!

— Лис безхвостий, лис щербатий

Виживає мене з хати!..


— Лис безхвостий? Лиходій!

Це старий знайомий мій.

Ну, бігцем до нього в гості,

Щоб загинув лис безхвостий!

Сів горобчик на Рябка,

Та й помчали до ліска.

Долетіли вдвох до хати,

Бачить — в хаті лис щербатий

Всівсь на стіл і їсть сальце

Та в щербину ллє пивце.

Кинувсь наш Рябко на нього.

Лис зі столу — до порога,

А з порога та й до стогу,

А від стогу прямо в ліс,

А Рябко його — за ніс:

— Я тебе провчу як треба!

Буде, лисе, комір з тебе! —

Й покотилися клубком

Дубняком, березняком...

Переміг Рябко наш лиса,

На ворюгу подивився:

— Так ти, лисе, і пропав!

Що посіяв, те й пожав!


* Д у п л я н к а — видовбаний з дерев'яної колоди вулик.