MY PLANET MY PLANET

цікавий сайт для всієї родини


ПІВЕНЬ 2017


 
Фонові малюнки для робочого столу
Дмитро Прилюк

Лелеко, лелеко


Міський парк одним краєм переходив у луки. Зелені й заквітчані кульбабою, кінським щавлем та смолкою, вони обіймали кілька заплав і зникали в болотах, на сторожі яких стіною стояли чубаті очерети.

От де царство лелек!

Одного разу на березі мілкого озера куняв над вудками старий рибалка. Неподалік опустився лелека: прилетів по жаби. Рибалка дрімає, а лелека бродить по мілководдю, щось визбирує. Забрів на глибоке — мальки, очевидно, його привабили. Раз упіймав, другий — аж поклацав своїм довгим дзьобом од вдоволення. А за третім — хап! — і ніби вдавився. Бо не малька, а наживу проковтнув, бідолашний, разом з гачком. Видно, злякався довгоногий, змахнув крилами, а за ним дідова ліска з кілочком тягнеться.

Що робити?

Лелека, махаючи своїми крилищами, полетів до села, де в нього було гніздо, а дід, волаючи, бігцем за ним. Саме літо було, в гнізді лелеченята, негоже, якщо старий лелека загине.

Прибіг дід до села, а тут уже цілий гурт людей, рятують бідолаху.

Лелека летів низько і кілком, що волочився за ним, зачепився за дерево та й повис, заплутався. Люди побачили, зняли птаха з дерева, ледве витягнули крючок з наживкою і рану перев'язали. Так що птах діток своїх вигодував.

А мені пощастило побачити, як лелеки збираються відлітати у вирій.

Якось восени засидівся я на березі невеликого озера і незчувся, як над головою щось раптом прошуміло. Глянув — коли неподалік приземлився лелека. Став на свої довгі ходулі й ніби завмер. Кілька хвилин отак непорушно стояв. Потім з'явився другий птах і теж отак занімів. За ними ще і ще, штук двадцять злетілось.

То лелеки збирались у далеку дорогу.

Коли вся зграя злетілася, один птах, той, що прилетів перший, поважно вийшов наперед, закинув на спину голову і голосно заклекотів. Той клекіт підхопили інші птахи. Прощалися з нашим краєм, чи що, бо мені аж моторошно стало. Притих, дивлюся, що далі буде.

І ось той вожак підстрибнув, мов на пружинах, і відлетів метрів на тридцять. За ним, ніби по команді, шеренгою вистроїлись всі інші, хоча ні звуку я більше не почув. А тоді той старший повернувся до сонця, двічі підстрибнув, знявся в повітря і облетів озеро. За ним уся зграя. Розтяглися красивим ключем, покружляли і зникли в сонячному сяйві.