MY PLANET MY PLANET

цікавий сайт для всієї родини


ПІВЕНЬ 2017


 
Фонові малюнки для робочого столу
Дмитро Прилюк

Гість із пущі


Трапилося це в Білорусії. Одного разу самотній зубр покинув лісову пущу та побрів полями. Люди, звісно, тікали від такого страховиська, а він на них уваги не звертав. Так і до найближчого села завітав.

Першими помітили гостя пастухи. Нічого ніби незвичайного не сталося, а корови, що паслися на скошеному полі, враз насторожилися й усі повернули голови до узлісся.

Що б це могло їх стурбувати?

І раптом з кущів висунулося рогате здоровило, на колгоспного бугая схоже, тільки рудувате і чомусь голову до землі нахилило, ніби вона важка дуже.

Хлопчаків-пастухів як вітром здуло. Корови теж підтюпцем подалися до села. Хто знає, що воно за тварюка з лісу вийшла...

Невдовзі у селі вже знали: заблудився зубр. Кудись подорожує і збився з дороги. Чи, може, хтось за ним гнався та відігнав його від гурту.

Судили-рядили місцеві лісники та й вирішили: обережно загнати звіра до обори, а потім зачинити і ждати, поки приїдуть з Біловезької Пущі спеціалісти-єгері.

Еге, такого заженеш. Тільки підійшов один з лісників до зубра, а той як тупне ногою, як зареве та за ним — ледве, бідолашний, вивернувся від біди.

Розгнівався зубр та й побіг у чисте поле. А там якраз трактор під озимину орав. Тракторист і не помітив, що звір ув'язався за плугом та й пішов собі, з цікавістю розглядаючи, як перевертається скиба. А може, прислухався до гуркоту трактора. Хто його знає...

Мабуть, таки мотор його зачарував. Бо як трактор зупинився, то зубр заревів від обурення. Тракторист з переляку завмер у своїй будці. Оце так гість! Що робити? Хотів було чимось настрашити звіра, але збагнув, що рухатись уперед безпечніше, та й рушив потихеньку. Трактор загув — і зубр покірно ПОПЛ1ВСЯ за ним.

Що було трактористові робити? Думав він, думав та й вирішив повернути до табору — може, відстане цей непроханий добродій.

Підняв плуги, додав газу і на третій швидкості помчав до тракторного стану.

Зубр теж пішов за трактором. Коли почав відставати, побіг підтюпцем. Ну що ти скажеш!

Приїхав тракторист у табір, покинув трактора біля воріт, а сам прожогом з кабіни та в майстерню.

— Дивіться, хлопці, якого бика привів.

Ті вибігли, роздивляються.

А зубр понюхав радіатор, почухався боком об гусеницю, обійшов машину кругом. І такий у нього був вдоволений вигляд, начеб це він щойно їхав на тракторі, а оце зупинився й оглядає машину.

— Не підходьте і не чіпайте його, — попередив бригадир. — Уночі піде собі до лісу. Що йому тут робити?

Рано-вранці тракторист тільки прокинувся, одразу побіг до трактора. І не повірив очам своїм: попереду машини, під самим радіатором, лежав зубр. Сумирний такий, тихий. І на тракториста зовсім не гнівається та не фиркає.

— Залазь у кабіну та заводь, — наказав бригадир, а сам про всяк випадок сховався за комбайном, що стояв неподаЛ1К.

Дир-дир-дир, — ожив трактор, і зубр, ніби по його команді, рвучко підвівся. Але нікуди не втік і ні на кого не кинувся.

Трактор рушив, повернув у загінку, і зубр пішов за ним. Таки справді припав до вподоби йому тракторів спів! Бо цілий день ходив за ним і ні на що більше не звертав уваги.

Трактористи влаштували нічну зміну, не зупиняючи трактора. Виходив усеньку ніч!

— Отакого б нам причіплювача! — сказав бригадир, сміючИСь.

На другий день зубр таки приліг. Цим скористалися єгері, що наспіли із заповідної Пущі. Вони вистрелили в зубра снотворним і вже тоді, як дитя сонне, повантажили в спеціальну клітку й повезли «додому».

— Видно, схотілося і йому плуг потягати, — сміялися трактористи. — Воно коло роботи веселіше.

А насправді зубр, мабуть, вирішив, що трактор — жива істота, і ходив за ним, скоряючись своєму стадному інстинктові. Адже звір змалку звик ходити в гурті.