MY PLANET MY PLANET

цікавий сайт для всієї родини


МАВПА 2016


 
Фонові малюнки для робочого столу
Дмитро Прилюк

Допитливі лосі


Біля гирла Десни люди бачили, як два лосі перепливали Дніпро: ці тварини вміють гарно плавати.

А на другий день одного з них стріли на території міської лікарні. Цей походив та й зник. А другий скубав у парку траву і роздивлявся, як по шосе мчать машини. Здавалося, все було йому байдуже, окрім машин.

На світанку підійшов він до вітрини магазину і злякано сахнувся: ще один лось іде, та прямо на нього.

Але ж цікаво, що він там робить? Теж скубе траву?

Підійшов знову, стукнув головою у скло. Воно розлетілося на скалки.

Отже, зовсім не страшно. Звір переступив підвіконня, увійшов до магазину. Тут смачно пахло хлібом.

Підійшов, понюхав полиці. Їжі нема. Не сподобалась одна залізна штуковина: зсунув її на підлогу. То були ваги.

Повернув до молочного відділу. Полизав холодні пляшки з кефіром.

Скільки цікавого кругом! Ось двері, ручка блискуча. Лось лизнув її, а тоді натис мордою. Двері відчинилися: далі була ще одна кімната.

Звір переступив поріг, увійшов, і раптом двері відкинулись назад і клац — зачинилися. Ні назад, ні вперед. Що робити?

Невдовзі збіглися до магазину люди.

Страшно було підійти до роздратованого звіра.

Лише пізно вночі вдалося накинути йому на голову петлю і вірьовкою витягнути з магазину: впирався, бідолаха, не розумів, що з ним роблять. Тільки на волі, коли зняли вірьовку, струсонув своїм важким тілом і чимдуж помчав у ліс.

Спасибі добрим людям, вони вибачили «допитливим» лосям. А трапляється, що невинні тварини зазнають від людей немало горя. Від лихих людей.

Одного погожого дня їхав я мотоциклом з поля і на шляху стрівся з великим лосем. Той, не звертаючи уваги на гуркіт мотоцикла, понуро кульгав шляхом до села.

Я зупинився. Лось теж зупинився, підняв голову і благально глянув на мене. Дивлюсь, а на шиї в нього, вп'явшись у тіло, висить петля з товстого дроту. Кінець дроту волочиться по землі і б'є лося по ногах.

«От бісові браконьєри, що натворили!» — обурився я. Спробував зняти петлю — еге, не подужав, вузол міцно стягнувся. Довелося їхати в ближнє село і кликати людей.

Лось, видно, зрозумів, що тепер його врятують, і стояв на тому ж місці. Коли підійшли лісники, лось до них потягнувся, як до давніх знайомих: довірливо торкався рук губами, тихо форкав.

Лісники перекусили дріт кусачками і зняли з велетня пастку.

І одразу лісовий красень підняв свою мовби виточену голову, тупнув ногою раз, другий і гордовито подався до лісу.