MY PLANET MY PLANET

цікавий сайт для всієї родини


МАВПА 2016


 
Фонові малюнки для робочого столу
Володимир Перепелюк

Наш «колібрі»


Серед численного нашого птаства ця пташина найдрібніша.

Часто її називають короликом. Яка ж вона все-таки за розміром? Візьміть, приміром, волоський горішок, приклейте до нього лісовий горішок, який буде правити за голівку, потім ще хвостика, сантиметри на два, дзьобика в один сантиметр — отакий і є королик.

На масть він сірий, з рудуватим відтінком. Досить рухливий. До нас прилітає тоді, коли в ямах і видолинках ще лежать сніги, крига. Не селиться ні в лісі, ні в полі, ні в садах, а тільки в хмизі... Ще й досі по селах є садиби, огороджені не тинами, не мурами, не парканами, а тільки так званими окопами, або ровами. У них десятками літ складають різне хмиззя, бадилля, кукурудзиння, стару солому, картоплиння, осіннє листя тощо. Такі огорожі бувають інколи до двох метрів заввишки і стоять по 70 — 80 років. По селах їх ще є чимало.

Отож до цих окопів і летять королики з далеких теплих країв. В цих ровах-окопах живуть ще миші, безліч мух, павуків, черв'яків, лялечок, метеликів, які правлять для короликів за добрий харч.

Гніздечко дружно в'ють у тих ровах обоє королики. На основу гнізда беруть суху траву, а вистеляють його шерстю тварин. Збивають його так міцно, що не розірвеш. Завбільшки воно як звичайна столова сільничка. Самочка кладе в нього четверо яєчок, трохи більших за горошину. Сідає на них не відразу, а чекає, поки вони «влежаться», а сама вона «розквокчеться». Висиджувати діток самчикові не дозволяє, а тільки сама цим клопочеться. Обов'язок самчика носити для неї їжу, що він ретельно й виконує.

Вилуплюються їхні дітки зовсім голі, сліпі, завбільшки як павучки-хрестовики. Але ростуть пташенята досить швидко, і десь через десять-п'ятнадцять днів уже не вміщаються в гніздечкові, вилазять з нього, розсідаються на прутиках побіля гнізда й так уже доростають.

Літати королики не люблять. Вони тільки спритно стрибають там, в окопному хмиззі.

Коди приходить осінь, до цих окопів починають частіше навідуватись коти, бо тут можна підстерегти мишку-шкряботушку. І тоді королики знімають тривогу. Вони пурхають перед самим носом у кота, але в пазурі не даються, ніби вислизають з котячих лап. Правда, котові дуже заважає колюче хмиззя. Королик не боїться кота навіть тоді, як побуває в нього на гострому кігтику, але щасливо вирветься.

Отакі королики, або волові очка, як їх правильно називають. Вони досиджуються у своїх окопах до морозу, до снігу, а тоді раптово відлітають.

От під вечір ще їх бачив, а на ранок уже нема.

І не побачите їх тут уже до весни.