Домашній твір

Вітько-бідак

страждає так,

аж здригує ногами!

Він — за столом,

він пише твір:

«Я помагаю мамі».

Старанно олівець гризе

та супить брови

грізно,

але нічого —

хоч умри! —

до голови не лізе...

Та ось

тихесенько зайшла

в його кімнату мама:

— Вітюнь,

будь ласка,

в магазин

сходи

за сірниками.

— Ідея! —

вигукнув синок,

а мамі:

— Ну й морока! Сама іди!

Я твір пишу — роблю

важкі уроки.

І мама вийшла...

А Вітько

швиденько пише

в зошит:

«Я в магазин

завжди ходжу,

коли мене

попросять...»

Хвилин за десять

мама знов

з'являється у дверях:

— Вітюнь,

картопельки начисть,

а я зварю вечерю.

— Сама начисть! —

кричить Вітько,

та так,

що ледь не лопне. —

Я твір пишу!

Я — зайнятий!

Сама

вари картоплю!

Виходить мама,

а синок

писати знов сідає.

«Я мамі

сам варю обід,

вечерю

та сніданок...»

Радіє син:

— Не твір, а люкс!

Оцінка

буде гарна!..

І геть не думає

про те,

що він радіє

марно...