MY PLANET MY PLANET

цікавий сайт для всієї родини


ПІВЕНЬ 2017


 
Фонові малюнки для робочого столу
Вiктор Кава

«Не турбуйся, мамо...»


Уранці сьомого березня Юрка було не впізнати. Неквапно з'їв сніданок, гречно подякував мамі, навіть помив тарілку, хоч за вікном лунав нетерпляче-закличний свист його товариша Олеся. Акуратно склав книжки в ранець, поволі ступив до порога, подумав, нагнувся, взяв щітку і заходився завзято чистити бувалі в бувальцях черевики.

Мама мовчки, зачудовано спостерігала ту незвичну Юркову поведінку. «Ага, малий до мого свята готується!» — нарешті втямила й тепло усміхнулася.

А Юрко, почистивши черевики, без поспіху розігнувся, глянув на маму, закліпав очима і скоромовкою сказав:

— Мамо, будь ласка, дай мені п'ять карбованців...

Тепер закліпала очима мама.

— Нащо тобі гроші? Ще й такі великі...

— Та... треба, — хутко одвів очі Юрко, пильно задивився на кота Барсика, що ніжився в кутку. — Ну, подарунок тобі хочу купити на свято. Дуже гарний...

— Як? — сплеснула мама руками. — Ти ж сам якось хвалився, — цілих три місяці збирав гроші мені на подарунок. Де ж вони?

Юркові очі прудко забігали по всій кімнаті й знову зачепилися за Барсика, який, нашорошивши вуха, дослухався до гучної розмови.

— Ну, збирав, правда... Ну, а недавно уроки робив, а Барсик гратися захотів, ну, і скочив до мене на стіл... Ну, він, ні, ми удвох ненароком турнули копилку... Ну, гроші я на підлозі до копієчки зібрав, а класти їх нікуди, бо ж копилка розбилася. То я їх у кишеню вкинув... Ну, ти ж знаєш, мамо, як гроші в кишені тримати... Сама ж казала якось: не встигнеш додому з роботи дійти, а вже зарплату розтринькала... А мені ще важче — ідеш до школи, а морозивниці уже сидять зі своїми возиками, видно, удосвіта їх викочують. А назад ідеш — кіно запрошує, магазин іграшок навстіж розчинений... Ну, от і вийшли всі гроші...

Мама глибоко зітхнула, дістала гаманець.

— Який же ти мені, коли не секрет, подарунок купиш? — спитала.

— Найкращі парфуми! — гордо мовив Юрко. — За карбованець двадцять! На цілий квартал пахнутимеш!

— А де ж решту грошей дінеш? — спантеличилась мама.

— Не турбуйся, мамо! — аж підскочив Юрко. — Не пропадуть гроші. Я такого «Конструктора» бачив учора в магазині іграшок! І рівно три вісімдесят коштує...

Мама аж одхитнулася. На її очах виступили сльози.

Юрко простягнув руку за грошима. І — стрівся з маминим поглядом... Його рука хутко відсмикнулася, щоки спалахнули вогнем.

Він схопив портфеля й вибіг з кімнати...

Рано-вранці восьмого березня на столику біля маминого ліжка стояв маленький букетик фіалок. Коло нього біліла записка.

«Мамо, дуже-дуже вітаю тебе зі святом! Більше я не буду... таким... Юрко».

Мама, легенько усміхаючись, понюхала фіалки. Вони пахли весняною свіжістю.