MY PLANET MY PLANET

цікавий сайт для всієї родини


ПІВЕНЬ 2017


 
Фонові малюнки для робочого столу

Зозуля

ненецька народна казка


Жила на світі бідна жінка. Було в неї четверо дітей. Не слухались діти матері. Бігали, гралися на снігу з ранку до пізнього вечора. Одежу намочать, а мати — суши. Снігу нанесуть, а мати — прибирай. І рибу мати сама на річці ловила. Важко їй було, а діти нічогісінько не допомагали.

Від життя такого мати тяжко захворіла. Лежить у чумі *, дітей кличе, просить: «Дітки, пересохло мені в горлі, принесіть водички».

Не йдуть діти по воду.

Аж ось захотілося старшому синові їсти. Зазирнув він у чум, а мати посеред чуму стоїть, малицю ** надягає. І раптом малиця пір'ям вкрилася. Замість рук крила виросли. Бере мати дошку, що на ній шкури шкребуть, і дошка та хвостом пташиним стала, а наперсток залізний — дзьобом. Обернулася мати зозулею та й вилетіла з чуму.

— Брати, гляньте — наша мати пташкою полетіла! — загукав старший син.

Побігли діти за матір'ю.

— Мамо, мамо, ми тобі водички принесли!

— Ку-ку, ку-ку! Пізно. Не вернусь я!

Багато днів і ночей бігли діти за матір'ю. Бігли по гострому камінню, по грузьких болотах, по купинах. Ноги до крові пообдирали. Де пробіжать, там червоний слід лишають.

Назавжди покинула дітей мати-зозуля. І відтоді не в'є собі гнізда, не ростить сама діток своїх. А по тундрі з того самого часу червоний мох стелиться.


* Ч у м — житло із шкур.

** М а л и ц я — ненецький верхній одяг.