Жура-жура-журавель

Наш сибірський

Кіт Воркота

Тихо вийшов

За ворота.

На городи

Він подався

І в коноплі

Заховався.

Здивувався

Кіт Воркота,

Аж до вух

Роззявив рота:

— Що за диво?

Що за птиця?

І не грак,

І не синиця!

Ще не бачив

Я такого —

Довга шия,

Довгі ноги.

Підійшов,

А птиця — дзьоб!

Прямо вцілила

У лоб.

Кіт метнувся

Навтіки,

Через хміль

Та будяки.

Тільки ніжки

Дріботіли

Та листочки

Шелестіли,

Та сміявсь

Між конопель

Жура-жура-

Журавель!